Але все-таки почнемо все по порядку і послідовно. Дорога з великим нагруженим гуманітаркою прицепом була не легкою і прийшлось в дорозі заночовувати, першого ж дня, в першу чергу хотілося б відзначити гостинність наших братів і сестер в м Рубіжному.

  Протягом усієї поїздки відчувалася їх привітність, теплота і любов. Для нас це було величезною підтримкою і благословінням. Першим місцем нашого служіння на сході України стало невелике містечко під назвою Станиця Луганська, де ми мали можливість безперешкодно проповідувати Слово Боже, прославляти Бога, свідчити людям, які у великій кількості збиралися на прикордонному пункті, для переходу з окупованої території на територію України і навпаки. Там, віруючими, був розміщений волонтерський християнський пункт допомоги людям постраждалим в зоні АТО, куди люди могли прийти, відпочити, поспілкуватися зі служителями, волонтерами чекаючи черги на пропуск.

  Там несе служіння наша сестра у Христі, капелан Олександра, з якою ми познайомилися за час нашої минулої поїздки в Станицю. Вона надала нам можливість послужити в цьому пункті Словом Божим, піснями, роздачею християнської літератури.

  Так само після проведення служіння у волонтерському пункті, ми мали нагоду відвідати дітей в селищі Широке, яким могли заспівати християнських пісень, розповісти про Бога, пограти в ігри, порадувати солодощами. У той час старші брати і капелан Олександра провели час в спілкуванні з батьками дітей. Також мало місце відвідування літніх людей, яких Олександра збирала в домашні групи. За час спілкування з усіма цими людьми було радісно бачити, що страх і тривога змінювалися упевненістю в Бога, в очах повних безнадії і розпачу зароджувалася надія.